Музей працює з 10.00 до 19.00
Вихідні: понеділок.
Адреса:
01001, Україна, м. Київ,
вул. Трьохсвятительська,6
Тел.: (044) 278-70-68
Тел.: (044) 278-70-71
 
Михайлівський Золотоверхий собор було засновано в 1108-1113 рр. онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславовичем. Архітектурно-художній ансамбль монастиря остаточно сформувався в добу бароко та класицизму. У ХVІІІ – ХІХ ст. було побудовано дзвіницю, трапезну, мури з Економічною брамою та корпуси келій.

У 1934 р. у зв‘язку з перенесенням столиці Радянської України з Харкова до Києва, було затверджено проект Урядового центру, яким передбачалося знесення комплексу Михайлівського Золотоверхого монастиря, Трьохсвятительської церкви, будинку Присутствених місць, пам‘ятника Богдану Хмельницькому, Софійської дзвіниці. 14 серпня 1937 р. о 9 год. вечора Михайлівський собор висадили в повітря. На місці вибуху, за газетним повідомленням, залишилось “20 тисяч тонн сміття”.

Одним з перших кроків незалежної України в 1995 р. став Указ Президента про відтворення видатних пам‘яток історії та культури – Михайлівського Золотоверхого монастиря та Свято-Успенського собору Києво-Печерської лаври і розпорядження голови Київської міськдержадміністрації О.Омельченка про відродження цих святинь. У 1999 році Михайлівський Золотоверхий собор, історичну пам‘ятку світового значення, одну з найважливіших архітектурних домінант історичного центру Києва, було відновлено.

У 1998 році було створено Музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, що функціонує на правах відділу Державного історико-архітектурного заповідника “Стародавній Київ”. Його експозиція покликана зберегти для нащадків уроки і звершення унікального відбудовчого процесу, відновити зв‘язок національної духовної культури минулих епох з сучасним світом. В експозиції Музею послідовно простежуються основні етапи історії Михайлівського монастиря від часу заснування і до відновлення у незалежній Україні, їх суголосність долі Української Церкви, роль монастиря у духовному і культурному розвитку Києва, доля мистецької спадщини зруйнованої святині, етапи його відбудови.

Найціннішу частину музейного зібрання представляють пам‘ятки монументального давньоруського мистецтва ХІ-ХІІ ст., що засвідчують високий рівень розвитку художньої культури доби Київської Русі. Увагу відвідувачів привернуть 11 фрагментів автентичних михайлівських фресок ХІІ ст., що першими з михайлівських раритетів в рамках реалізації програми по реституції українського культурного надбання повернулися на батьківщину з Державного Ермітажу (Сан-Петербург).

У центрі експозиції першого залу Музею – найстародавніший експонат музею – шиферна плита ХІ ст. зі святим вершником (113х153 см), відкрита під час археологічних досліджень території монастиря в 1997 р. Цей плоскоріз є іконографічним варіантом двох уже відомих михайлівських рельєфів, які експонуються у Третьяковській галереї в Москві та в Софійському соборі в Києві.

Серед цінних надбань Музею – знахідки з археологічних розкопок території Михайлівського монастиря 1994-1999 рр.: унікальні залишки архітектури та опорядження Михайлівського собору, рідкісні предмети монастирського устаткування (полив‘яна курильниця ХІ-ХІІ ст.), а також речі з грошово-речового скарбу, знайденого за апсидами собору в 1997 р. (срібні монетні гривні київського типу, срібний плетений браслет зі звірячими голівками, золоті каблучки, трьохнамистинні скроневі кільця, ланки золотого браслета зі вставками з прозорого скла). Непересічними свідченнями різних ділянок життя монастиря ХVІ –ХVІІІ ст. сприймаються колекція срібних хрестиків, добірка пічних кахлів, в тому числі пічний кахель із зображенням архістратига Михаїла, колекція полив‘яного посуду, побутові вироби з металу тощо із заповідного культурного шару Михайлівської гори.

Знаковим експонатом Музею став мідний позолочений горельєф архістратига Михаїла з чільного фронтону собору – довершений витвір київської школи металопластики ХVІІ-ХVІІІ ст., що чудом уцілів під час знищення пам‘ятки.

У центрі залу на високому подіумі встановлено один із найатрактивніших експонатів музею – срібну карбовану гробницю – раку для святих мощей Великомучениці Варвари, подаровану Михайлівському Золотоверхому монастирю гетьманом Іваном Мазепою в 1701 р. Чудотворні мощі вмц. Варвари Іліопольської, що прийняла мученицьку смерть за віру в 306 р., творили славу Михайлівському монастиреві, притягуючи паломників з найвіддаленіших куточків країни.

Спорудження барокових іконостасів для Михайлівського собору припадає на ХVІІ-ХVІІІ ст., коли церковне різьбярство на Україні сягнуло найвищої досконалості. У 1718 р. коштом керманича держави І.Скоропадського встановлено іконостас головного храму. Справжньою окрасою експозиції Музею сприймаються срібні Царські врата з Михайлівського Золотоверхого собору.

Срібні, визолочені, з іконами і накладними прикрасами, вони були виготовлені в 1811 р. коштом монастирської братії. Колекція музею дозволяє проекспонувати також іконостасну колонку ХVІІІ ст. з різьбленим мотивом виноградної лози та дерев‘яні Царські врата ХVІІІ ст. Різьблені стулки пам‘ятки прикрашають шість овальних медальйонів. На верхніх чотирьох – виразно прочитуються образи євангелістів, трактовані у козацькому стилі.

У Музеї можна побачити портрети київських митрополитів і гетьманів, настоятелів і донаторів монастиря, стародруки і богослужбові видання ХVІІІ та ХІХ ст. (деякі з яких згідно з каталогами були представлені в книгозбірні Михайлівського монастиря), філокартичні та образотворчі матеріали, які засвідчують колосальний естетичний і виховний потенціал Михайлівського храму.

Поруч з автентичними михайлівськими пам‘ятками не поминімо увагою типологічні предмети релігійного культу: хоругви, підсвічники, лампадки, курильниці, потири, хрести, твори іконопису, зразки священицького облачення ХVІІІ – ХІХ ст. В них тіні монастиря, його ритуалів, звичаїв, чернечого благочестя і подвижництва, яке найповніше виражало саму суть християнської ідеї. У невеличкій добірці євхаристійного посуду привертає увагу потир з кришкою, датований 1762р., та потир ХІХ ст. з ложечкою (або лавиною) для подавання вірним Пресвятого Тіла і Крові Господньої.

Знаковим експонатом Музею став мідний позолочений горельєф архістратига Михаїла з чільного фронтону собору – довершений витвір київської школи металопластики ХVІІ-ХVІІІ ст., що чудом уцілів під час знищення пам‘ятки.

У центрі залу на високому подіумі встановлено один із найатрактивніших експонатів музею – срібну карбовану гробницю – раку для святих мощей Великомучениці Варвари, подаровану Михайлівському Золотоверхому монастирю гетьманом Іваном Мазепою в 1701 р. Чудотворні мощі вмц. Варвари Іліопольської, що прийняла мученицьку смерть за віру в 306 р., творили славу Михайлівському монастиреві, притягуючи паломників з найвіддаленіших куточків країни.

Алармічним курсивом у експозиційній розповіді подано унікальні фотографії демонтажу мозаїк Михайлівського собору, процесу його руйнування, фотомартиролог вчених і діячів культури, що піднялися на захист духовного спадку Києва, матеріали воєнної і повоєнної “одіссеї” михайлівського художнього набутку.

Окремий розділ представляє варіанти проектних рішень реконструкції монастирського ансамблю, копії збережених мозаїк та фресок як високохудожніх взірців давньоруського мистецтва, ескізи відновлення розписів собору, фото- та кінолітопис відбудови.

Знайомство з експозицією завершується на оглядовому майданчику монастирської дзвіниці, звідки відкривається незабутня панорама Києва.